Значення слова вухо - в словниках на

значення слова вухо в тлумачних словниках української мови:

Тлумачний словник Ожегова.

- У деяких предметів: виступає бокова частина, пристосування для підвішування, підйому
Приклад: Вуха у цебра. У. дзвони.
***
2. - навушник 1 N1 теплою шапки
Приклад: Шапка з вухами.
***
3. - здатність сприймати звуки
Приклад: Чуйне у. музиканта.
***
4. - орган слуху
Приклад: Внутрішнє, середнє, зовнішнє у. Шум у вухах (хворобливе відчуття шуму, дзвону). Взяти з- у. Почухати з- вухом. Вдарити п| юшку. Дерти з- вуха (карати). Туг н-у. (Погано чує, глухуватий; розм.). Від вуха до вуха посміхатися (широко, у звістку рот; розм.). Н у. говорити (тихо, у самого вуха того, хто слухає). У всі вуха слухати (дуже уважно; розм.). В одне у. впускає, з іншого випускає (погано слухає, не звертає увагу на те, що говорять; розм.). Повз вуха пропустити що-н. (Залишити без уваги; розм.). У вухах стоїть чийсь н. голос (постійно чується, як би звучить). У. дере або ріже (про різке іншому співі, музиці, звуці; розм.). Як своїх вух не бачити кому-н. кого-чого-н. (Ніколи не побачити. Не одержати; розм.). З- вуха не відтягнеш кого-н. від кого-чого-н. (Дуже подобається хтось що-н.; Розм.). З- вуха притягти що-н. (== притягнути N2; розм.). До вух почервоніти (дуже сильно). Краєм вуха слухати (неуважно, неуважно). Одним вухом (краєм вуха) чути що-н. (Перен. Мимохіть. Мимохідь; розм.). Вище лоба вуха не ростуть (неможливо зробити більше того, на що здатний; розм.). Біля стін є вуха (тут можуть підслуховувати). Хто має вуха, нехай слухає (натяк того, хто повинен почути, до кого належить сказане; кніжн. Зазвичай іронії.). Ведмідь (слон) н-у. наступив комусь-н. (Про те, хто повністю позбавлений музичного слуху; розм. Шутл.).
***
5. - орган зовнішня частина його (у людини - в формі раковини)
Приклад: Внутрішнє, середнє, зовнішнє у. Шум у вухах (хворобливе відчуття шуму, дзвону). Взяти з- у. Почухати з- вухом. Вдарити п| юшку. Дерти з- вуха (карати). Туг н-у. (Погано чує, глухуватий; розм.). Від вуха до вуха посміхатися (широко, у звістку рот; розм.). Н у. говорити (тихо, у самого вуха того, хто слухає). У всі вуха слухати (дуже уважно; розм.). В одне у. впускає, з іншого випускає (погано слухає, не звертає увагу на те, що говорять; розм.). Повз вуха пропустити що-н. (Залишити без уваги; розм.). У вухах стоїть чийсь н. голос (постійно чується, як би звучить). У. дере або ріже (про різке іншому співі, музиці, звуці; розм.). Як своїх вух не бачити кому-н. кого-чого-н. (Ніколи не побачити, не отримати; розм.). З- вуха не відтягнеш кого-н. від кого-чого-н. (Дуже подобається хтось що-н.; Розм.). З- вуха притягти що-н. (== притягнути N2; розм.). До вух почервоніти (дуже сильно). Краєм вуха слухати (неуважно, неуважно). Одним вухом (краєм вуха) чути що-н. (Перен. Мимохіть, мимохідь; розм.). Вище лоба вуха не ростуть (неможливо зробити більше того, на що здатний; розм.). Біля стін є вуха (тут можуть підслуховувати). Хто має вуха, нехай слухає (натяк того, хто повинен почути, до кого належить сказане; кніжн. Зазвичай іронії.). Ведмідь (слон) н-у. наступив комусь-н. (Про те, хто повністю позбавлений музичного слуху; розм. Шутл.).

Єфремова Т.Ф. Тлумачний словник української мови.

пор.
1) а) Орган слуху людини і хребетних тварин.
б) перен. розм. Слухове сприйняття, здатність чути; слух.
2) Зовнішня хрящувата частина у формі раковини навколо вушного отвору.
3) перен. розм. Бічна опускається вниз частина шапки, що закриває вуха.
4) перен. розм. Пристосування збоку у різних предметів для більш зручного
їх підйому, тримання. підвішування.
5) перен. розм. Отвір в тупому кінці голки, в яке протягується нитка.

С. І. Ожегов, Н. Ю. Шведова. Тлумачний словник української мови.

вуха. мн. вуха, вух, пор.
1. Орган слуху, а також зовнішня частина
його (у людини - в формі раковини). Внутрішнє, середнє, зовнішнє у. шум в
вухах (хворобливе відчуття шуму, дзвону). Взяти за у. Почухати за вухом.
Вдарити по вуха. Дерти за вуха (карати). Туг на у. (Погано чує,
глухуватий, розм.). Від вуха до вуха посміхатися (широко, на повний рот; розм.). на
у. говорити (тихо, у самого вуха того, хто слухає). У всі вуха слухати
(Дуже уважно; розм.). Я одне у. впускає, з іншого випускає (погано
слухає, не звертає уваги на те, що говорять; розм.). повз вуха
пропустити що-н. (Залишити без уваги; розм.). У вухах стоїть чийсь н. голос
(Постійно чується, як би звучить). У. дере або ріже (про різке іншому
співі, музиці, звуці; розм.). Як своїх вух не бачити кому-н. кого-чого-н.
(Ніколи не побачити. Не одержати; розм.). За вуха не відтягнеш кого-н. від
кого-чого-н. (Дуже подобається хтось що-н .; розм.). За вуха притягти що-н. (то
ж, що притягнути у 2 знач .; розм.). До вух почервоніти (дуже сильно).
Краєм вуха слухати (неуважно, неуважно). Одним вухом (краєм вуха) чути
що н. (Перен. Мимохіть, мимохідь; розм.). Вище лоба вуха не ростуть
(Неможливо зробити більше того, на що здатний; розм.). Біля стін є вуха
(Тут можуть підслуховувати). Хто має вуха, нехай слухає (натяк того, хто повинен
почути, до кого належить сказане; кніжн. зазвичай крон. - первонач.
євангельське вислів, що означало: хай сказане зрозуміє той, хто може
або повинен це зрозуміти). Ведмідь (слон) на у. наступи "кому-н. (про те, хто
повністю позбавлений музичного слуху; розм. шутл.).
2. перен. од. здатність
сприймати звуки. Чуйне у. музиканта.
3. У деяких предметів: виступаюча
бокова частина, пристосування для підвішування, підйому. Вуха у цебра. У.
дзвони.
4. зазвичай мн. Навушник (в 1 знач.) Теплою шапки. Шапка з вухами. * І
вухом не веде (розм. неодобр.) - не звертає ніякої уваги. По вуха в чому
(Розм.) - повністю, абсолютно (зазвичай про яке-н. Небажаному стані).
По вуха в боргах, в грязі. По вуха закохатися (розм.) - дуже сильно. Ні вуха ні
рила (не розуміє, не знає) (прост.) - абсолютно нічого не знає, не
розуміє. Вуха нагострив (розм.) - з цікавістю прислухатися. вуха розвієш
(Розм. Іронії.) - довірливо слухати, приймати всерйоз те, чого не можна вірити.
Всі вуха прожужжать (протрубити) кому про кого-чим (розм.) - набриднути довгими
розмовами або розмовами про одне й те ж. Вухами плескати (розм.
неодобр.) - 1) слухати, не вникаючи, не розуміючи; 2) нічого не робити тоді,
коли потрібно діяти. За вуха тягнути кого (розм.) - посилено, долаючи
опір, допомагати. За вуха тягнути двієчника. П уменьш. УППГ, -а і
вушко. -а, мн. вушка, вушок, вушках, вушках, пор. (До 1 знач.). * За вушко та на
сонечко (розм. іронії.) - щоб усі знали, бачили того, кого треба провчити.
Витягнути за вчать так на сонечко. Вушка на маківці у кого (розм. Шутл.) -
насторожився, уважно прислухається. І дод. вушної, -а, -е (до 1
знаючи.). Вушна раковина.