Закон інерції, virtual laboratory wiki, fandom powered by wikia
Закон інерції (Перший закон Ньютона): вільне тіло, на яке не діють сили з боку інших тіл, знаходиться в стані спокою або рівномірного прямолінійного руху (поняття швидкості тут застосовується до центру мас тіла в разі непоступательного руху). Іншими словами, тілам властива інерція (від лат. Inertia - «бездіяльність», «відсталість»), тобто явище збереження швидкості, якщо зовнішні впливи на них компенсовані.
Іншими словами: існують такі системи відліку, щодо яких тіло (матеріальна точка) за відсутності на нього зовнішніх впливів (або при їх взаємної компенсації) зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху.
Системи відліку, в яких виконується закон інерції, називають інерційних системах відліку (ІСО).
Явищем інерції також є виникнення фіктивних сил інерції в неінерційних системах відліку.
Вперше закон інерції був сформульований Галілео Галілеєм. який після безлічі дослідів зробив висновок, що для руху вільного тіла з постійною швидкістю не потрібно будь-якої зовнішньої причини. До цього загальноприйнятою була інша точка зору (висхідна до Аристотеля): вільне тіло знаходиться в стані спокою, а для руху з постійною швидкістю необхідно додаток постійної сили.
Згодом Ньютон сформулював закон інерції як першого з трьох своїх знаменитих законів.
Принцип відносності Галілея: у всіх інерціальних системах відліку всі фізичні процеси протікають однаково. В системі відліку, наведеної в стан спокою або рівномірного прямолінійного руху щодо інерціальної системи відліку (умовно - «спочиває») всі процеси протікають точно так же, як і в що спочиває системі.
Слід зазначити що поняття системи відліку - абстрактна модель (якийсь ідеальний об'єкт розглянутий замість реального об'єкта. Прикладами абстрактної моделі служать абсолютно тверде тіло або невагома нитка), реальні системи відліку завжди пов'язані з яким-небудь об'єктом і відповідність реально спостережуваного руху тіл в таких системах з результатами розрахунків буде неповним.