Твір на тему людина славен працею, все cочіненія

Людина славен працею

Зі шкільної парти на все життя нам врізається в па-м'яти фраза: «Праця зробила з мавпи людину». І хоча останнім часом можна почути аргументи на користь того, що це не зовсім відповідає істині, ми продовжуємо вірити в її непорушність.

Праця облагороджує людину. в українському фольклорі, як і в фольклорі багатьох народів світу, є безліч прислів'їв про працю: «Без праці не витягнеш і рибку зі ставка», «Праця при навчанні нудний, та плід від вчення вку-сен», «Праця годує, а лінь псує »,« Трудове беспорочно, хоч мало, та міцно ».

Людина в праці стає людиною. Англійська фі-лософ Т. Карлейль точно підмітив: «Самий нещасний з людей той, для якого в світі не знайшлося роботи».

Згадаймо приклад Іллі Ілліча Обломова - героя од-ноіменного роману І. Гончарова. По-своєму добрий, ми-лий, розумний і привабливий чоловік, він собственноруч-но руйнує своє життя. А адже в молодості він «був повний всяких прагнень, надій, чекав багато від долі і самого себе, все готувався до якогось поприщу, до якоїсь ролі». Письменник намагається проаналізувати життєвий шлях свого героя і відповісти на питання: що змусило його зайнятися саморуйнацією?

Обломов отримав гарну освіту, після чого по-ступив на службу. І ось тут-то життя відразу розділилася для нього на дві половини. Одна з них складалася з праці та нудьги, які стали для нього синонімами, інша - зі спокою і мирного веселощів. Коли Обломов зрозумів, що «треба бути принаймні землетрусу, щоб не прийти здоровій людині на службу», він подав у від-ставку, перестав виїжджати в світло і став вести життя за-творніка. Душею і тілом він приріс до затишного дивана, просторому халату і широким туфлям.

Нехтування будь-яким працею згодом по-народжує в душі Обломова апатію і байдужість. Навіть любов до Ольги Іллінській не може відродити в ньому чоло-століття. Обломов знає напевно, що його відносини з Оль-гой поступово перетворяться в ланцюг різних условнос-тей і обов'язків. Одна думка про те, що буде потрібно встати з улюбленого дивана, «відповідати» положенню, займатися справами, бути главою сім'ї, здається герою убий-жавної. Адже все це праця, а праця вимагає безумовно-го напруги сил і енергії. Але ці якості Обломов давно зжив в собі.

«Я думала, що оживлю тебе, що ти зможеш ще жити для мене, - а ти вже давно помер», - з гіркотою говорить йому Ольга.

«Працьовитість - одна з неодмінних міряв гідний-ства людини», - цими словами Ч. Айтматов випереджає свій роман «... І довше століття триває день». Головний герой Едигей Жангельдин (Буранний Едигей) «не просто працюю-ник від природи і по роду занять. Він людина працьовитість-вої душі ».

На роз'їзді Боранли-Буранний Едигей оселився пос-ле війни. Він живе з усвідомленням, що комусь потрібно в сорокаградусний мороз виходити і розкрадати сніг, а в пекучу спеку ремонтувати залізницю. І все вре-ма зустрічати і проводжати поїзди, які «йшли зі сходу на захід і з заходу на схід».

За роки існування на роз'їзді змінилося мно-го працівників, але ніхто з них не затримувався тут довго: дуже важкі були умови і нестерпно оди-ночество. І тільки Едигей жив, працював і почувався щасливим, бо вірив: праця його не марний, він на користь людям і потягам. в українському народі завжди ува-жали людей працьовитих, старанних, шанували тих, у кого в руках будь-яку справу сперечатися, хто вкладав у працю частинку своєї душі.

Гімном такій людині-творцеві звучать роман П. Загребельного «Диво» і поема Д. Кедріна «Зодчі». Роман «Диво» розповідає про безіменних будівельників храму Свя-тій Софії в Стародавньому Києві, поема «Зодчі» - про зведений-ванні храму Покрова. І в тому і в іншому випадку ми бачимо таїнство створення святині - церкви «невестиной красо-ти». Ми стежимо за тим, як розгортаються події, і немов стаємо їх безпосередніми учасниками. Ми бачимо засмаглі, втомлені обличчя виснажених майстрів, що виконують важку роботу. Разом з тим вони счастли-ви, тому що намагаються передати каменю то тепло чоло-веческое рук і душевну ніжність, які сопровож-дають кожну їхню дію. Вони виплітають «візерунки з ка-сних мережив, як зводять стовпи, і, роботою своєю горді, купол золотом джгут ...» ( «Зодчі»), І поступово перед нашим внутрішнім зором піднімається біла цер-ковь, подібна нареченій в шлюбній вбранні. На довгі століття вона стає уособленням працьовитості і таланту українського людини.

Про працю, про ставлення до праці можна говорити беско-нечно. Про виховну роль праці, про важливість загально-ного-корисної праці найкраще скажуть рядки Твар-довского: «З одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд». А закінчити свої роздуми мені хотілося б словами Е. Хемінгуея: «Робота - це головне в житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише одне позбавлення - в роботі ».

На цій сторінці шукали:

  • твір про працю
  • працю облагороджує людину есе
  • твір на тему праця в житті людини
  • твір на тему людина праці
  • Людина славен працею