ресоціалізація засуджених
на різних етапах відбування покарання
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
1.1. Визначення поняття ресоціалізації в психології
1.2. Обгрунтування застосування адаптаційних технологій психологічного супроводу в пенітенціарній системі
1.3. Основні етапи і принципи ресоціалізації неповнолітніх правопорушників
1.4. Психологічна характеристика особистості неповнолітнього засудженого
1.5. Періоди перебування в місцях позбавлення волі
Глава 2. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ десоциализации ОСОБИСТОСТІ
Глава 3. СПОСОБИ КОРЕКЦІЇ, що повинні застосовуватися у процесі ресоціалізації
Глава 4. ПРОГРАМА психологічного СУПРОВОДУ ПРОЦЕСУ ресоціалізації
Програма психологічного супроводу неповнолітніх засуджених «Крок в майбутнє»
Глава 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
1.1. Визначення поняття ресоціалізації в психології
За Гидденсу Е. ресоціалізація - це вид особистісного зміни, при якому зрілий індивід приймає тип поведінки, відмінний від прийнятого ним перш [9]. За Бергеру П. і Лукману Т. крайнім випадком ресоціалізації є таке перетворення індивіда, коли він «перемикається» з одного світу в інший (еміграція, набуття нового віросповідання, висхідна вертикальна мобільність, тривала госпіталізація), тоді процеси ресоціалізації за змістом стають схожі на первинну соціалізацію, так як дозволяють з урахуванням нових диспозицій розглядати наявну реальність [6].
Введення терміну «ресоціалізація» в нормативний і науковий обіг обгрунтовано наступним: постановка в якості мети або завдання роботи з неповнолітніми засудженими в окремих нормативних актах, концепціях, матеріалах судової практики; постановка в якості мети діяльності ВК і УІІ; невизначеність розуміння практичними працівниками та ін. обставинами.
Різноманіття сформованих точок зору на визначення поняття «ресоціалізація» можна звести до двох основних підходів: розуміння ресоціалізації в широкому і вузькому сенсах.
Ресоціалізація в широкому сенсі відображає державну систему реагування на злочинну поведінку, будучи державною метою щодо засуджених, і являє собою цілеспрямований процес, який реалізується за допомогою государственно-правових заходів, спрямованих на формування (створення і функціонування) стійкої, різноманітної, ефективно функціонуючої системи інститутів, які здійснюють ресоціалізацію неповнолітніх правопорушників (в тому числі і засуджених).
Таким чином, в нашій роботі ми будемо спиратися на визначення ресоціалізації Садовникова М.Н. яке зазначено вище.
1.2. Обгрунтування застосування адаптаційних технологій
психологічного супроводу в пенітенціарній системі
За кількістю виправних установ серед суб'єктів України перше місце займає Пермська область - 51 колонія і СІЗО, далі Свердловська область - 48 установ, і Горловкаій край - 40. Найбільша щільність кримінально виконавчої системи відзначена в Москві - 7,27 установи на 1000 кв. км, далі Харків - 2,03 і Адигея - 1,05. За кількістю ув'язнених на першому місці знаходиться Горловкаій край - 33,3 тис. Далі Кемеровська область - 29,6 тис. Луганська - 27,1 тис. У шести суб'єктах Україна (Єврейська автономна, Коряцький, Ненецький, Чукотський, Евенкійський АТ і Інгушетія) взагалі немає установ виконання покарання і регіональних служб ФСВП [4]. До складу УФСІН по Нєжиною області входять 26 установ, які виконують покарання, в тому числі 19 виправних колоній. В даний час в підрозділах УФСІН міститься близько 13 тисяч осіб. На обліку в кримінально-виконавчих інспекціях складається 4616 чоловік, засуджених до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, з них 167 неповнолітніх [5].
Виконання покарань у вигляді позбавлення волі на увазі комплексний науково-практичний підхід, суперечливо трактує сам процес. Виправні заклади покликані виконувати покарання в умовах обмеження свободи і примусового режиму, при цьому чітко регламентується поведінка засуджених, характер і види їх діяльності, способи і рамки корекційних впливів, що стає одним з основних способів ресоціалізації особистості засудженого, профілактики рецидивної злочинності підготовки до майбутнього життя після звільнення. Виправлення засуджених здійснюється в особливому середовищі, характер взаємин членів якої обумовлений наявністю специфічної своєрідною субкультури, часто орієнтованої на протидію цілям виправлення та адаптації осіб після відбуття покарання і тому є головною перешкодою ефективного функціонування виправних установ.