Просідання грунтів і боротьба з ними

У перші роки експлуатації будь-якої будівлі грунти сжи-маються під дією яких докладають навантажень. У резуль-таті цього фундамент опускається на певну величину, яка називається осадкою. Великі, а головне, нерівномірні осідання є основною причиною тріщин, деформацій та інших руйнувань будівлі. Несуча здатність основа-ня визначається величиною навантаження, при якій не пре-підвищується встановлена нормативами осаду.

Вид і умови просадки виявляють в процесі вивчення ги-дрогеологіческой обстановки ділянки шляхом замочування кіт-лову з розміром сторін, рівним товщині шару всіх грунтах шарів. Розрізняють два види просідаючих грунтів:

- коли просадка від власної ваги не перевищує 5 см;

- коли можлива просадка від власної ваги більш ніж на 5 см.

Просідання грунтів відбуваються з кількох причин.

Набухання грунтів в процесі їх зволоження призводить до подальших осіданням при висиханні. До просадними відносяться глинисті грунти, які, перебуваючи в напружений-ном стані, під дією навантаження від споруди або власної ваги при замочуванні дають додаткову деформацію - просідання.

Насипні ґрунти (грунти з порушеною структурою), про-утворених в результаті відвалів, засипки ярів, котло-ванів, планування складного рельєфу і т. П. Стискаються НЕ-рівномірно і в більшості випадків використовуватися в якост-стве підстав не можуть. При цьому слід враховувати час їх самоущільнення. На відміну від природних насипні ґрунти мають неоднорідний склад і складання, нерівно-мірну стисливість, здатність ущільнюватися з плином часу під дією власної ваги і прикладених навантажень. В цьому випадку при спорудженні фундаментів сліду-ет враховувати можливу ступінь і строки самоущільнення, які викладені в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1. Орієнтовна значення опадів грунтів за рахунок самоущільнення

Таблиця 2. Час самоущільнення ґрунту

При зведенні фундаментів на насипних грунтах сліду-ет враховувати максимально допустиме навантаження на основа-ня. Нормативний тиск на підставу приймається в залежності від щільності ґрунту, давності і способу його від-Сипко та допустимих осад для будинку, але не більше величин, наведених у таблиці 3.

Таблиця 3. Найбільше допустиме тиск на підставу з насипних ґрунтів

При виявленні просідаючих грунтів з можливою про-садком від власної ваги більше 5 см вживають заходів щодо їх зміцнення або усунення можливості осідання. Для цього:

- грунт ущільнюють важкими трамбівками;

- влаштовують грунтові подушки з непросадних або ущільнених грунтів;

- попередньо замочують грунти в межах всієї просідаючої площі;

- збільшують заглиблення фундаменту до позначки нижче просідаючих грунтів;

- встановлюють по периметру фундаменту буронабивні палі

- використовують водозахисні заходи для запобігання можливих просідань.

Залежно від стану грунту може бути застосований один із способів його зміцнення, призначений для збіль-личен несучої здатності. Найчастіше така потреба виникає при зведенні будинків двох і більше поверхів. Стро-вельних практика має багатьма способами штучної вен-ного зміцнення ґрунтів. Необхідність штучного ук-репленія грунтів може визначатися проектом.

Ущільнення грунту виконують методом укочування раз-особистими катками, транспортними і землеройнотранспортнимі машинами, механічними або електричними трам-бовкамі, вібрацією. Піщані і пилуваті ґрунти уп-лотняют поверхневими вібраторами. Для глинистих грун-тов вібрація малоефективно. Слабкі або особливо сла-бие грунти закріплюють.

Силікатизація передбачає зміцнення дрібних і пилуватих пісків і пливунів однорозчинної або двухрастворного складами на основі рідкого скла. При однорастворном складі використовують силікат натрію - рідке стек-ло і алюмінат натрію. У двухрастворного складі замість алюмінату натрію використовують хлористий кальцій. Розчини нагнітають ін'єкторами під тиском 3 - 6 атмосфер, за-міцніла грунт в радіусі 0,3 - 1 м. Способом сілікатізаціі можна закріплювати окремі ділянки, а також цілі масиви ґрунту. При суцільному закріпленні масиву грунту ін'єктори розташовують в шаховому порядку з відстанню між рядами, рівним 1,5 радіуса закріплення одним ін'єктором.

Цементація виконується спеціальними ін'єкторами (перфорованими трубами) зазвичай для зміцнення піщано-них (рідше глинистих) грунтів. Цементна суміш марки 400 при співвідношенні 0,8: 1 (вода: цемент) під тиском запол-няет все порожнечі в ґрунті. Після того як ін'єктор витягнув-ють з грунту, свердловину теж заповнюють розчином.

Електросілікатізація прискорює темпи і якість ра-бот за рахунок пропуску через ін'єктори постійного струму.

Всі перераховані методи зміцнення ґрунтів предус-чає наявність спеціального обладнання і можуть ви-виконуватися організаціями, що володіють необхідними технологіями.

Далі морозне здимання грунтів і його вплив на фундамент