Про те, як важко ростити двійнят - запис користувача елена (id2266079) в співтоваристві двійнята в

Так, у мене приблизно такі ж думки))

Потрібно знайти баланс між власним відпочинком і доглядом за дітьми, тоді жити можна))

Про плач нам в дитячій лікарні видюху відразу показали про те, що маленькі діти іноді можуть плакати без причини і їх не заспокоїти. Не варто себе мучити, потрібно дитини в ліжечку залишити і відпочити. Після цього ми з чоловіком якось простіше до дитячого плачу стали ставитися, чи не нервуємо зовсім - голодний / мокрий? годує, переодягаємо, сам не знає чого кричить? Ну нехай поорёт чуть-чуть, спати міцніше буде))

До трьох місяців кричати без причини, до речі, значно менше стали. Дійсно вікове мабуть.

У всіх все зовсім по різному. Порівняти не вийде. У мене ось така ж.па була з одним, практично до року!

Що буде з двійнятами подивимося.

У мене знайома в селі народила двійнят, тоді ще не було памперсів. Чоловік цілий день на роботі а їй грубку почистити, затопити, у сараї впоратися, випрати повзунки, пелюшки, погладити, зробити домашню з першокласником і ще город влітку, і сніг чистити взимку (чоловік же працює). А ще немає посудомийної машинки і пралка напівавтомат. Бабусі приходили зовсім іноді, займали малюків і я ось іноді вдавалася теж з ними пограти-но це взагалі рідко, а так все сама, сама.
Так ось, коли хтось про мене говорить, що в місті не справляється з одним, я тут же згадую свою знайому.

І далі буде нормально)) У мене точно такі ж родичі. По-моєму вважають мене психом, що я не скаржуся і не ною. Ми з чоловіком чекали чекали, коли ж почнеться Ж. па, і так і не дочекалися.

У мене мама була місяць коли діти народилися, потім в 3 місяці приїхав тато, а так цілими днями одна, чоловік на службі, було все, і ридала разом з ними, бо не знала кого качати першого, коли за 5 хвилин криків валилася з ніг, але все проходить, взагалі головне режим, діти дуууже швидко ростуть, зараз нам 2.8, а я дивлюся і не вірю що вже такі великі, взагалі я була рада дуже коли приїжджала група підтримки, хоч спокійно в магазин сходіть😊

Це як ставитися, мені здається. Я не парюся, коли дитина кричить, якщо мокрий / брудний / голодний, спокійно, але швидко переодягають / годую, якщо хто б знав чого кричить взагалі, якось не кидаюсь від одного до іншого, по черзі заспокоюю, другий поорёт міцніше спати буде, нічого страшного, мене ж не дві, роблю все можливе, мені завагався ну ніяк не можна, хто ними займатися-то буде, якщо я заколебусь? Сильно бережу себе))

Ну і так, усвідомлення того, що це все не на вічно і час летить швидко сильно допомагає))

А може не так вже вони й кричать у мене, не знаю.

Ви молодець! Мені з одного так говорили, коли ми в Канаду переїхали і їй було 7 міс. Хоча я і вдома справлялася сама, ну чоловік трохи допомагав, від допомоги свекрухи я отбриківалась. А купа подружок ниють, ой ось перший місяць у мене мама жила, тепер вона поїхала, я взагалі нічого не встигаю, яка я нещасна. У мене ніхто не жив, самі впоралися. А вже як в Канаду переїхали кожен знайомий, як же ти там взагалі без допомоги. Так нормально я, другий скоро буде) А багато подруги не хочуть народжувати другу вУкаіни, тому що ой допомоги немає (до батьків 50км.) З однієї то важко, який тут вже другий. Про двійню це точно було б жах-жахливий))

Мені здається, що важче тільки, коли допомога на перші місяці, потім мама їде і взагалі не знаєш що робити. Треба або року на 2 приїжджати або взагалі не приїжджати)) немає, я не проти допомоги, але в моєму ж випадку одні голосіння, які тільки жити заважають.

50 км в порівнянні з сусіднім під'їздом звичайно далеко)) Все пізнається в порівнянні, мені вУкаіни до батьків добу на поїзді було - вважалося, що далеко, зараз добу на літаку, нормально 😂 збираємося в гості летіти, квитки дивлюся куди взяти краще, щоб батькам зустрічати зручніше, тато каже ви куди-небудь в Україні прилетите, там розберемося 😂

Я теж не проти допомоги, але допомога вона різна буває) Та й я вважаю з однією дитиною ми з чоловіком цілком були в змозі впоратися. А коли переїхали, то теж тільки голосіння були, тому що ніхто до нас в гості їхати не хотів, та зараз не збираються, тільки охають. У мене до мами 3 години на машині було, а свекруха в одному з нами місті жила. А зараз дорога більше доби займає. Ми завжди до Москви літаємо, потім поїздом. Але ми з центральної частіУкаіни. Переліт з пересадкою у нас 14 годин останній раз був, ну і 16 годин на поїзді)

Моїм 2,5 року. І все як ви сказали. Всі думають що з ними просто нестерпно важко. Так, буває по різному і в кожному віці свої труднощі. Але нічого, до всього пріспасаблівается :))))

Я дуже рада що вони у мене є, не думаю, що якісь труднощі коли-небудь замінять цю радість на ненависть до всього на світі.

Якби у мене був вибір народити одного або двійню, я, однозначно, б вибрала двійню.