Поняття «петля якості», «коло якості», «спіраль якості»

Система якості, як правило, взаємопов'язана з нд ?? ємі видами діяльності, що визначають якість продукції. Її дія поширюється на вс ?? е етапи життєвого циклу продукції і процеси, від початкового виявлення потреб ринку до кінцевого задоволення встановлених вимог. Типовими етапами є наступні: маркетинг і вивчення ринку; проектування і виробництво продукції; планування і вироблення процесів; закупівлі; виробництво і уявлення послуг; перевірки; упаковка і зберігання; реалізація та розподілу житла ?? ення; монтаж і введення в експлуатацію; технічна допомога і обслуговування; післяпродажна діяльність; утилізація або переробка продукції в кінці корисного терміну служби.

Відомо, що в Радянському Союзі приділялася велика увага системам управління якості. Що це були за системи? Застосовуються вони зараз?

Рух за поліпшення якості продукції в Радянському Союзі існувало з початку індустріалізації. З плином часу стало ясно, що підвищення якості не можна домогтися за допомогою проведення окремих розрізнених заходів. Досвід, накопичений вітчизняними вченими і практиками, показав, що тільки шляхом комплексного, взаємопов'язаного здійснення технічних, організаційних, економічних заходів можна досить швидко досягти підвищення якості і стабілізувати його. Починаючи з 1955 року, на передових підприємствах послідовно впроваджувалися системи управління якістю.

Найбільш відомими системами були наступні: БІП (бездефектного виготовлення продукції, ᴦ.Саратов, 1955); КАНАРСПИ (Якість, надійність, ресурс з перших виробів, ᴦ.Горькій, 1958); СБТ (Система бездефектного праці, ᴦ.Львов, 1961); НОРМ (Наукова організація робіт з підвищення моторесурсу двигател ?? їй, ᴦ.Рибінск, 1964); КСУКП (Комплексна система управління якістю продукції, ᴦ.Львов, 1975).

Кожна з представлених систем зіграла позитивну роль, тому що створювалася на підприємствах з високою культурою виробництва, при впровадженні проводилася велика робота з підготовки виробництва, перегляду функціональних особливостей служб і відділів і т.д. Найбільшою мірою міжнародного досвіду відповідали комплексні системи управління якістю, організаційно-методичною основою яких були стандарти підприємств. Принципи, покладені в основу вітчизняних систем якості, не втратили своєї актуальності і по ряду параметрів досі відповідають вимогам, що пред'являються до систем якості міжнародних стандартів.

При цьому досвід роботи вітчизняних систем якості показав, що системні принципи не були до кінця реалізовані, до розробки систем часто підходили формально; керівництво підприємств, як правило, не очолювали цю роботу, а розробники часто не мали необхідними знаннями і повноваженнями; була відсутня тісний взаємозв'язок КСУКП з іншими підсистемами загальної системи управління підприємства; робота систем була націлена на споживача, що призводило до того, що продукція, що випускається, відповідаючи вимогам стандартів, не знаходила попиту; багато підприємств йшли по шляху створення невиправдано великого числа стандартів, однак їх кількість призводило лише до некерованості системи і неможливості перевірки їх дієвості.

З цих та багатьох інших причин створені до кінця 80-х років системи якості практично припинили своє існування. На сьогоднішній день створення систем якості стимулюється в першу чергу ринковим характером економіки і базується на методології сімейства стандартів ISO 9000. При цьому підприємства, що модернізують раніше працювали системи якості, часто виявляються в більш вигідному становищі.