Питання №2 основні види комунікацій

Лекція №30 Сутність комунікації

Питання №1 Комунікація як функція менеджменту

Комунікація - це передача інформації від одного суб'єктів незалежно-єкта іншому. Суб'єктами можуть виступати окремі особистості, групи і цілі організації.

У першому випадку комунікація носить міжособистісний характер і здійснюється шляхом переда-чі ідей, фактів, думок, натяків, відчуттів або сприйнять, відчуттів і відносин від однієї особи іншій в усній або ка-кой-якій іншій формі (письмово; жести; поза; тон голосу; час передачі; то, що не сказано тощо) з метою отримання у відповідь бажаної реакції.

Комунікація та інформація різні, але пов'язані між собою речі. Комунікація включає в себе Іто, що передається, і те, какето що передається. Для того, щоб акт комунікації відбувся, необхідно як мінімум наявність двох людей. Комунікація пред'являє вимоги до кожного з учасників цього акту. Так, кожен з учасників повинен мати здатність бачити, чути, відчувати або чіпати, визначати запах і смак. Ефективна комунікація вимагає від кожної зі сторін певних навичок і вмінь, а також на-личия певною мірою взаємного розуміння.

Термін «комунікація» походить від латинського «communis», що означає «загальне». Передає інформацію намагається встановити «спільність» з отримують інформацію. Звідси комунікація може бути визначена як передача не просто інформації, азначенія або смислапоніманія за допомогою на-гою загальних символів.

Рішення багатьох управлінських завдань будується на взаємо-дії людей (начальника з підлеглими, підпорядкованих один з одним і т.д.) в рамках різних подій.

Міжособистісна комунікація, можливо, кращий спосіб обговорення і вирішення питань, що характеризуються невизначеним-лінощів і двозначністю.

«Багатство» інформації изме-няет ступінь, з якою вона може змінити розуміння про-блеми в рамках певного періоду часу. При цьому дан-ні, складові інформацію, є продуктом кому-нікацій. «Багатство» інформації визначається не тільки со-триманням даних, але і засобами або методами передачі цієї інформації.

Процес комунікації безпосередньо пов'язаний з ефективно-стю управління. Комунікації - сполучний процес. Качі-ство обміну інформацією може прямо впливати на ступінь реа-лізації цілей. Це означає, що для успіху індивідів і орга-нізацій необхідні ефективні комунікації.

Комунікації бувають формальними (міжрівневий) і неформальними.

Формальні (межуровнсвие) комунікації в організаціях.

Інформація переміщається всередині організації з рівня на рівень у рамках вертикальних комунікацій. Вона може пе-передаватися по низхідній, тобто з вищих рівнів на нижчі, ко-ли підлеглим рівням управління повідомляється про поточні завдання, зміну пріоритетів, конкретних завданнях, реко-вані процедурах і т.д.

Крім обміну по спадній, організація потребує комунікаціях по висхідній. Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на виробник-ність. Комунікації по висхідній також виконують функ-цію оповіщення верха про те, що робиться на нижчих рівнях. Остання управлінська інновація в комунікаціях по вос-ходить - це створення груп з робітників, які регулярно збираються для обговорення і вирішення проблем у виробництві чи обговорення потреб. Ці групи отримали назву «гуртки якості». Обмін інформацією по висхідній зазвичай відбувається у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок.

Міжрівневого комунікації в організаціях включають:

комунікації між різними відділами (підрозділі-нями) - мають потребу в горизонтальних коммуни-каціях. Оскільки організація - це система взаємопов'язаних елементів, керівництво повинне домагатися, щоб спеціальні елементи працювали спільно, просуваючи організацію в нуж-ном напрямку. Додаткові вигоди від комунікацій по горизонталі полягають у формуванні рівноправних відно-шень - важливою складовою задоволеності працівників організації;

комунікації керівник - підлеглий - найбільш очевидний компонент комунікації в організації. Некото-які з численних різновидів обміну інформацією між керівником і підлеглим зв'язані з проявом завдань, пріоритетів і очікуваних результатів; забезпеченням по-потяг до вирішення завдань відділу; обговоренням проблем еф-ності роботи; досягненням визнання і винагороди з метою мотивації;

комунікації між керівником і робочою групою - дозволяють керівнику підвищити ефективність дій групи. Оскільки в обміні інформацією беруть участь всі члени групи, кожен має можливість розмірковувати про нові завдання і пріоритети відділу, про те, як слід було б працювати разом.

Неформальні комунікації. Канал неформальних кому-нікацій можна назвати каналом поширення чуток.

Типова інформація, що передається по каналах поширенням странения чуток:

майбутні скорочення виробничих робітників;

нові заходи з покаранням за запізнення;

зміни в структурі організації;

прийдешні переміщення і підвищення;

детальний виклад суперечки двох керівників на останній нараді;

хто кого призначає побачення після роботи.

Питання №3 Процес комунікації

Взаємодії людей в організації розкриваються через процес міжособистісної комунікації, що складається з етапів і стадій. Знання ролі і змісту кожного з етапів дозволяє більш ефективно управляти процесом в цілому.

Основна мета комунікаційного процесу - забезпе-ня розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Однак сам факт обміну інформацією не гаран-тирует ефективності спілкування беруть участь в обміні людей. Мо-дель комунікаційного процесу представлена ​​на рис. 1.

Отправітель- той, хто задумав передати інформацію. Він проектує і кодує інформацію, призначену для пе-редачі іншому або іншим учасникам процесу. Ця роль пере-ходить від однієї особи до іншої в міру того, як її виконан-ня закінчено. Виконання зазначеної ролі починається з іден-тіфікаціі індивідом самого себе (хто я такий) в даному про- процесі і формулювання значення або сенсу того, чому і що він хоче передати іншому учаснику.

Кодування являє собою процес трансформації переданого значення в послання або сигнал, який може бути переданий. Воно починається з вибору системи кодових зна-ков - носіїв інформації. Носії інформації:

фізич-ські дії, які потім організовуються в певну форму (мова, текст, малюнок, вчинок і т.д.).

Рис.1. Модель комунікаційного процесу

У процесі комунікації формується послання або те, що пошле відправник. Послання містить дані визначений-ного значення. Сенс або значення послання представляють со-бій належать відправнику ідеї, факти, цінності, відно-шення і почуття.

сам чоло-вік (його тіло і голос),

хімічне або фізичний стан середовища (рідина, газ. тверді речовини, радіація, світло і т.п.).

Канали- це саме середовище (повітря, вода і світло), різні технічні пристрої і пристосування (лінії, хвилі і т.п.). З цього моменту закан-чивается етап відправлення в процесі комунікації і починаючи-ється етап отримання інформації, що передається та з'ясування еезначенія.

Канал виводить послання на приймач або засіб, який фіксує отримання цього послання по іншу сторону ка-налу.

Той, кого досягло послання, називається одержувачем. Його роль полягає не тільки в фіксації отримання послання, але і, в значній мірі, в розкодування цього послання в зрозумілу і прийнятну для нього форму.

Розкодування включає сприйняття (що отримав) посла-ня одержувачем, його інтерпретацію (як зрозумів) і оцінку (що і як прийняв). Виявляється, отримати ще не означає зрозуміти, а зрозуміти це ще не означає прийняти. Відомо, що якщо хто-то вас зрозумів, це ще не означає, що він з вами згоден. Ефективна від-тивная комунікація усуває причину неприйняття. У цьому головна складність комунікації. Оцінка або прийняття зна-ня послання багато в чому базується на тій системі крітеріаль-них цінностей, якої дотримується одержувач. Спільну мову допомагає розкодування: «Зрозуміти з півслова». Точність комунікації оцінюється по відношенню до ідеального со-стояння (коли намір значення відправника послання рав-но інтерпретації цього значення одержувачем).

Можливі спотворення в значенні послання пов'язані з на-наявністю в процесі комунікації шуму.

Шум-це будь-який вме-шательство в процес комунікації на будь-якому з його ділянок, що спотворює сенс послання. При наявності середовища шум сущест-яття апріорі. Шум впливає на частоту повторення сигналу або на підвищення його інтенсивності. Шумом може бути: звуко-ші помилки у вимові; наявність більш сильного парал-лельного сигналу; мовні помилки; спотворення в лініях зв'язку; додавання до послання «свого» на різних рівнях і т.д.