П’ять порад, як стати тренером сборнойУкаіни по футболу - місто 812

Колись Україна називали жандармом Європи. І матері лякали дітей українським імператором Миколою I. Президенту Путіну, зрозуміло, теж хочеться, щоб їм лякали дітей. В Європі. Але поки що це виходить тільки на Батьківщині.

Власники клубів смиренно піднімають зарплату, оскільки не знають, але здогадуються.
Але країна наша, як відомо, демократична. І футбол, значить, теж демократичний. Навіть більше демократичний, ніж країна. До виборів президента допустили всього п'ять чоловік. А до виборів тренера національної збірної - 13.

Це нова практика в світовому футболі, хоч РФС і запевняє, що діє «в повній відповідності з нормами ФІФА та УЄФА». До цього в так званих цивілізованих країнах тренера призначали келійно, непублічно і з явним порушенням антимонопольного законодавства. Провели якісь переговори - і призначили.
А у нас - вибори. Або, якщо хочете, відкритий тендер. Сім вітчизняних кандидатів і шість імпортних. Імпортні, мабуть, за новим законом повинні начепити бирку «іноземний агент».

У список потрапили всі безробітні тренери з усього світу. Правда, не всіх сповістили про те, що вони потрапили в список. Але ж і на виборах бувають підставні кандидати.
Думаю, кандидати на пост головного тренера повинні представити в виборчком біографію, програму і довідку про доходи. Вірніше, довідку про передбачувані доходи за час майбутньої роботи в збірній.

Довідка - це витончена українська хитрість. Ніхто не знає, чого чекають організатори тендеру. Зазвичай тендер виграє той, хто називає мінімальну суму. Скажімо, фірма обіцяє побудувати міст і просить за це зовсім трохи, нижчою за собівартість. І виграє. Потім, звичайно, виявляється, що собівартість завищена в 84 рази, але не в російській традиції змінювати на переправі коней, яким вчасно не подивилися в зуби.

У футболі все складніше. Вітчизняні тренери наївно демпінгують. Не факт, що демпінг - шлях до успіху. Швидше за все, зупиняться на тому, хто назве найбільшу суму. Оскільки тоді у нас буде самий високооплачуваний в світі тренер, і хоч у чомусь ми будемо першими.

А ось програма - це просто. Дарую її претендентам абсолютно безкоштовно.

Перший пункт - розвиток дитячого і юнацького спорту. Для закордонних кандидатів пояснюю: фраза не має сенсу і на іноземні мови не переводиться. Це таке вітання, яким обмінюються українські спортивні чиновники. Начебто англійської how do you do.

- Вітання! Розвиваєш дитячий спорт?
- А то! А ти, нах?
- Полюбасу.

Третій пункт - мій, ексклюзивний. Ввести і негайно підвищити пенсії. Для колишніх тренерів національної збірної. Небезпечні конкуренти-пенсіонери Газзаєв і Сьомін можуть відступити, та й вам в майбутньому стане в нагоді.

Четвертий пункт - вивчити українську мову (для іноземних кандидатів), вивчити хоч який-небудь мову (для вітчизняних).

П'ятий пункт - створити Євразійський футбольний союз і подолати сировинну залежність. Краще навіть так: горезвісну сировинну залежність. Оплески забезпечені.

Маю велику надію, що розвиток футбольно-демократичних інститутів буде розвиватися, і після чергового провалу ми будемо вибирати тренера збірної всенародним голосуванням. Природно, з урахуванням національних особливостей.
Приходить до виборчкому який-небудь Хосеп Гвардьола.

- Від якої партії балотуєтеся? - строго запитує секретар.
- Від каталонської, - відповідає Гвардьола, - я ж «Барселону» тренував.
- Регіональні партії заборонені.
- Може, від «Яблука»?
- «Яблуко» вже висунуло свого кандидата в тренери збірної, - секретар виборчкому риється в документах. - Ось. Григорій Олексійович Явлінський. Старий перевірений боєць.
- Може, я від «Парнасу» піду?
- Пішов в ж.

Засмучений Гвардьола оформляється кандидатом від партії прихильників режисера Михалкова «За нашу Батьківщину» і йде шукати підтримки 10% муніципальних депутатів.