Організаційно-економічні відносини

Однак було б неправильно зводити до організаційно-технічним все відносини, що виникають в процесі відокремлення і усуспільнення виробництва, і на цій підставі відносити останні виключно до продуктивних сил або до характеристики їх стану. Адже вимоги розвитку продуктивних сил, виражені в організаційно-технічних відносинах, можуть бути реалізовані в залежності від реакції панівних відносин власності на знову з'явилися продуктивні сили.

Отже, процес усуспільнення засобів виробництва як матеріально-речова сторона продуктивних сил визначається не тільки їх технічним характером, але і пануючою формою власності. Саме вона встановлює межі і напрямки, форми і методи усуспільнення одних і тих же засобів виробництва, що неминуче позначається на техніко-технологічному взаємодії всіх

Зокрема, наявність протилежних панівних форм власності на засоби виробництва не може не породжувати відмінність у взаємозв'язках кооперування виробництва на макро-, мезо- і мікрорівнях. Для ілюстрації звернемося до машинобудівним комплексам США і СРСР. Зокрема, в автомобілебудуванні, сільськогосподарському та будівельно-дорожньому машинобудуванні рівень кооперації виробництва на основі поставок вузлів і деталей досягав на початку 80-х рр. в США 45-50%, в Радянському Союзі - лише 7-15%.

При відносно близькій технічній основі виробництва в цих країнах система «скелетної» організації, організація знизу (згідно А.А. Богданову - дегрессія), обумовлена ​​ринковою системою економічних відносин, виявилася більш ефективною в порівнянні з системою центристської організації, організацією зверху (по А. А. Богданову - егрессіі), обумовленої адміністративно-командною структурою господарських відносин.

Отже, специфічною формою існування відносин суспільного розподілу праці і усуспільнення виробництва є організаційно-економічні відносини, які в своїй основі мають організаційно-технічні відносини. Організаційно-економічні відносини - це специфічна, а не загальна форма (як організаційно-технічні відносини) існування продуктивних сил, що відображає так чи інакше панівні відносини виробництва.

Вся історія машинного виробництва, так само як і прогресу капіталізму з його трансформаційними процесами, свідчить про внутрішню суперечність зазначених сторін відокремлення і усуспільнення виробництва, яке на кожному етапі розвитку суспільства дозволялося еволюційним шляхом перетворення системи господарювання.

Організаційно-управлінські відносини

Поряд з організаційними відносинами, що виникають власне на основі самого виробництва, існують організаційні відносини, породжувані функціонуванням правових і політичних відносин, перш за все відносин адміністративного та господарського права, що безпосередньо прилягають до сфери суспільного виробництва. З ними пов'язані процеси управління і регулювання економіки в цілому, окремих сфер, галузей, господарських суб'єктів. Це організаційно-управлінські відносини, що створюють нормативно-правове поле діяльності для національної економіки і природно впливають на організаційно-економічні відносини, які набувають відтінку правової визначеності. Через організаційно-управлінські відносини надбудова опосередковано впливає на економічні виробничі відносини.