Корупція як внутрішня загроза економічній безпеці ніціональной економікіУкаіни
Незалежно від форм і різновидів корупція стає перешкодою відновлення суспільства, фактором, який сповільнює економічне зростання, і становить серйозну загрозу національній безпеці. Витрати на хабарі чиновникам підприємці змушені легально або нелегально включати у витрати виробництва товару або послуги і, отже, в кінцеву їх ціну, розкручуючи інфляційну спіраль.
До числа корупційних загроз національній економічній системі відносяться монополізм, невизначеність економічної політики, відсутність належних стимулів до інновацій та ін. Слід зазначити, що вУкаіни перехідного періоду склалися умови, які не сприяють ефективному функціонуванню господарського механізму, недосконалість якого можна пояснити наявністю дефектів його структурних елементів, в зокрема господарського права. У вирішенні проблеми протидії корупції необхідно використовувати зарубіжний досвід з урахуванням української специфіки і застосовувати комплексний підхід, що поєднує в собі потужний правовий апарат і економічні заходи впливу на господарський механізм. Для протидії корупції як загрозу економічній безпеці країни необхідно максимально знизити регулюючу роль держави в малому і середньому бізнесі, будь-які вимоги і преференції повинні бути уніфікованими, простими і відкритими.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: економічна безпека, національна економіка, корупція, корупційна діяльність.
Серед переліку загроз економічній безпеці національної економікіУкаіни вчені все частіше виділяють корупцію як самостійну внутрішню загрозу. Масштаб і глибина корупції вУкаіни набули загрозливого характеру, і підривають не тільки окремі сфери і галузі життя суспільства, а й саму державність. Дійсно, проблемою корупції перейнялися представники широкого діапазону наук: юристи, економісти, соціологи, політологи, психологи і т.д.
Адміністративна корупція передбачає навмисне внесення спотворень і ускладнень в процес запропонованого виконання законів, правил і характеристик регулювання з метою надати перевагу як державним, так і недержавним агентам в результаті незаконного забезпечення вигод для державних чиновників. Корупція з «захопленням держави» передбачає вплив на формування основних правил гри за допомогою створення вигод для осіб, приймають стратегічні рішення. Адміністративна корупція породжує послаблення ролі закону, зниження якості державних послуг.
В результаті проведення будь-яких реформ стає «годівницею» для чиновників, а також призводить до консервації неефективних інститутів, що відповідають інтересам корупціонерів. Результатом корупції з «захопленням держави» є, зміна правил гри на ринку, створюють перерозподільні переваги для окремих груп. Дії, спрямовані на обмеження конкуренції та забезпечення домінуючого становища на конкретному ринку, знижують темпи і якість економічного зростання. Даний тип корупції, як правило, обумовлює погіршення захисту прав власності. Експерти ООН в поняття корупції включають крадіжку, розкрадання і привласнення державної власності посадовими особами; зловживання службовим становищем для отримання невиправданих особистих вигод (пільг, переваг) в результаті неофіційного використання посадового становища; конфлікт інтересів між громадським обов'язком і особистою користю та ін. Незалежно від форм, типів і різновидів корупція стає перешкодою відновлення суспільства, фактором, який сповільнює економічне зростання, а також представляє серйозну загрозу національній безпеці. Корупційна діяльність різко знижує інвестиційну активність.
Наявність корупції значною мірою підвищує ступінь економічних ризиків, що змушує підприємницький сектор знижувати інвестиційну активність, і особливо в довгостроковому періоді. Виділення багатомільярдних витрат на хабарі істотно обмежує обсяги капітальних вкладень. Непрямим підтвердженням цьому є дані експертів Всесвітнього економічного форуму. Згідно з цими даними, в рейтингу перешкод розвитку інвестиційної діяльності корупція займає перше місце, на другому місці - високі податки. Далі - брак фінансів, злочинність, інфляція, неефективність чиновників та ін. На думку експертів, на більшості українських ринків відсутня реальна конкуренція. «Країни з ефективними ринками, - відзначають експерти, - характеризуються досить високим рівнем підприємницької активності. За рахунок підтримки загрози банкрутства цей процес змушує компанії ставати більш ефективними, винахідливими і інноваційними. ВУкаіни підприємницька активність менш розвинена.
У загальному обсязі інвестицій в основний капітал переважають капіталовкладення в представляють видобувну галузь. У той же час зберігається тенденція зниження інвестицій в машинобудування, інші галузі обробної промисловості. Саме тому вУкаіни в 80 разів менше, ніж в Японії, і в 30 разів менше, ніж в Китаї, проводиться нових машин і устаткування. З цієї причини 40% ВВП виробляється в сировинних галузях і 46% дохідної частини федерального бюджету формується за рахунок експорту сировини і енергоносіїв [11]. Показовим є факт, що витрачаючи мільярдні суми коштів на закупівлю іноземних технологій, українські підприємства набувають і використовують не нові розробки, а техніку і технології двадцяти-тридцятирічної давності. З одою боку, для підприємств з зношеними основними фондами - це певний прогрес; з іншого боку, по суті, заздалегідь програмується технологічне відставання. Перш за все, виділимо ті аспекти цього явища, які здатні загрожувати національній економічній системі країни.
Виробництво і надання будь-яких благ і послуг пов'язане з певними витратами, які оплачуються споживачами цих благ і послуг. Витрати на заробітну плату чиновників різного рівня в кінцевому підсумку покриваються за рахунок споживача, точніше за рахунок платника податків. Однак діяльність чиновника визначається і регламентується вищим керівництвом. В такому випадку виникає ситуація, при якій споживач, отримуючи наданий товар або послугу від чиновника, позбавлений можливості надати безпосередній вплив на діяльність цього чиновника. Конкретним випадком є суспільне благо, витрати на яке компенсуються за рахунок податків і зборів та надається держслужбовцям. Незважаючи на те що діяльність чиновників фактично оплачують платники податків, їх роботодавцем є держава.
Корупція послаблює дію механізму конкуренції, зміцнюючи і посилюючи одночасно монополістичні тенденції. Зрощування чиновницького апарату з підприємницькими структурами є основною причиною тиску на конкуренцію, незалежно від використовуваних методів. До них відносяться рейдерські захоплення, надання інформації про фінансово-економічний стан конкурента, протегування в отриманні вигідних держзамовлень, надання пільгових кредитів, замовні державні перевірки і т. Д. Адміністративна корупція впливає на інвестиційну активність, особливо в сфері державних інвестицій.
В умовах м'яких бюджетних обмежень перевага віддається, як правило, на користь високозатратних інвестиційних проектів, в яких зацікавлений корумпований чиновник, що обмежує ресурси, необхідні для модернізації економіки. Результатом зниження ефективності державних інвестицій стає уповільнення темпів економічного зростання. Як свідчить досвід ряду країн, ефективність антикорупційних заходів визначається як мінімум двома факторами: адекватністю заходів по боротьбі з корупцією і стимулами політичної еліти [6]. Антикорупційні заходи повинні бути спрямовані не тільки на її припинення, але і на ліквідацію причин корупції.
У вирішенні проблеми протидії корупції серйозною підмогою може стати використання зарубіжного досвіду з урахуванням української специфіки. У розвинених європейських країнах протягом декількох десятиліть створювалася законодавча база, що дозволяє гарантувати ефективну боротьбу з корупцією. У ній відтворено прагнення держави виділити корупцію із загального масиву протиправних діянь і встановити відносно корупційної діяльності більш жорсткі заходи кримінального переслідування. У цьому сенсі примітний досвід Японії. Досвід японської антикорупційної політики багатий насамперед способами попередження корупції. В Японії розроблена і ефективно використовується ціла система державних заходів попередження та припинення корупції, яка періодично в залежності від конкретної ситуації переглядається.
У певному сенсі повчальний і шведський досвід протидії корупції. Слід зауважити, що до середини XIX століття вся суспільне життя в Швеції була пронизана корупцією. У комплексі заходів, спрямованих проти корупційної діяльності, в першу чергу всі зусилля були зосереджені на продовженні меркантилізму. Державне регулювання, яке отримало широке поширення в цій країні, більшою мірою було націлене на домашнє господарство, і в якості методів використовувалися стимули (податки, пільги, субсидії).
У сучасній економікеУкаіни ефективним буде лише комплексний підхід, що поєднує в собі потужний правовий апарат і широке застосування економічних заходів впливу на господарський механізм. Вважаємо, що для ефективної протидії корупції як загрозу економічній безпеці країни необхідно максимально знизити регулюючу роль держави в малому і середньому бізнесі, будь-які вимоги і преференції повинні бути уніфікованими, простими і відкритими.
Це стосується як податкових, так і пожежних, санітарних та інших правил ведення справ. Для надання державних і муніципальних послуг слід широко застосовувати дистанційні комп'ютерні технології та системи повідомлень замість дозвільної системи надання державних послуг. Однак працювати на благо економічної безпеки ця система заходів буде тільки при своєчасному і жорсткому правовому забезпеченні. ВУкаіни це стосується як цивільного, так і кримінального законодавства, яке вимагає посилення в частині санкцій, розширення заходів відповідальності і складів правопорушень. З іншого боку, адміністративний закон, навпаки, потребує певної лібералізації та оптимізації процедур, забезпеченні відкритості процесу.
13. Енциклопедичний словник. в 3 т. / Гол. ред. Б.А. Введенський. - Т. 1: А - Й. - Київ. Вид-во «Велика радянська енциклопедія», 1953. - С. 541.
Роман Смелаовіч Бузін, кандидат економічних наук, заступник начальника навчального відділу Черкассискій інститут МВДУкаіни Іван Іванович Золотарьов, кандидат економічних наук, доцент кафедри конституційного та адміністративного права Наталя Олександрівна Золотарьова, кандидат економічних наук, доцент кафедри організації виробництва і підприємницької діяльності в АПК Черкассискій державний аграрний університет імені імператора Петра I