Як правильно гартувати організм

Працюючи анестезіологом в біль-ниці, я придбав дуже неприємне хронічне захворювання - Фарін-гіт, яке було пов'язане у мене з постійним вдиханням парів нарко-тичних речовин. Біль в горлі і почуття легкого нездужання пре-слідували мене постійно, а варто було трохи застудитися, і хронічне воспа-ня горла переходило в гостре: температура піднімалася до 38 гра-дусов, доводилося лікуватися инга-ляціямі не менше двох тижнів. Треба було з цим щось робити. І я ре-шив гартуватися.

Почав з самого простого - про-хладного душа не більше хвилини. Як і було приємне відчуття бадьорості, прилив сил, але через два тижні фа-рингіт знову загострювався - появля-лась різкий біль в горлі, набряк.

Я - бігун з великим стажем, бе-гаю кожен день. І навіть при недо-Моганьі, якщо температура не підвищена-лася, свої звичайні бігові тре-ніровкі я не припиняв. Через Не-скільки днів наступало полегшення. Пізніше я звернув увагу, що в та-ких випадках після бігу стан моє завжди поліпшувалося і загострення припинялося швидше, ніж при від-наказі від бігових тренувань. Ні-велика пробіжка виявилася отлич-ним засобом лікування легкої про-студії (без підвищення температури). І це зрозуміло, адже під час бігу прекрасно прогріваються і горло, і все тіло - не гірше, ніж в парильні. Тільки необхідно виконувати одну умову: пробіжку закінчувати у са-мого порога будинку, щоб можна було відразу ж, не встигнувши охолонути, прийняти гарячий душ і розтертися полотен-цем. Застуду у мене завжди як рукою знімало. Оскільки прохолодний душ виявився занадто сильним засобом для мого слабкого горла, я вирішив обмежитися обливанням водою кімнатної температури до пояса. На жаль, результат був той самий. Тиждень-два все було в повному по-рядку, а потім почалося загострення. Довелося припинити і обливання. Але фарингіт-то залишався! І ось од-нажд, бачачи моє паршиве перебуваючи-ня, один з товаришів порадив: «Спробуй метод Порфирія Івано-ва. Виллєш собі на голову два вед-ра холодної води два рази в день - і ніякого фарингіту не залишиться ».

До цієї розмови самої виріши-котельної мірою загартовування я вважав «моржування». Для мене воно було неприйнятним - яке «моржева-ня», якщо мене від води кімнатної температури в тремтіння кидало. Але, як мені пояснили, різниця між плаванням у крижаній воді і обливання-ням крижаною водою величезна. По-перше, якщо слідувати методу Іва-нова, то термовоздействія - майже миттєве. По-друге, вся суть в тому, щоб охолодити тім'ячко, де розташовані центри терморегулятора-ції. Але найголовніше в тому, що, обливаючись холодною водою з відра, треба стояти босоніж на землі, і то-гда всі хвороби підуть прямо в землю. Правда, це остання умова я для себе дещо спростив: став обли-тися в ванні, благо вона «заземлити-на» через систему зливу. Зате і пре-майно отримав - нікуди ходити не треба.

«А який термічний удар напів-чит організм, як судини кровенос-ні розширяться, як гормони взи-грают!» - смакував я. І став обливатися крижаною водою у ванні, виливаючи на себе по два відра НЕ двічі, а тричі на день - перед сніданком, обідом і вечерею. Знай наших!

Незабаром, правда, я знітився і перейшов на два обливання - вранці і віче-ром. І всю ніч мене трясло, як у лихоманці. Я ніяк не міг зігрітися, навіть під двома вовняну ковдру-лами. Турбувало мене і те, що по-сле процедури замість того, щоб червоніти, як рак, я синів, як бакла-жан.

- Нічого, це у тебе наследст-дарське, - втішали мене друзі. - Є моржі «червоні», а є «сі-ня». Ти - як раз «синій». До того ж у тебе жирового прошарку мало-вато. Потерпи, звикнеш зі вре-іменем.

З прошарком у мене действи-тельно було напружено - при рос-ті 174 см я важив всього 62 кг.

За системою Іванова ні в якому разі не можна переривати водні процедури, треба продовжувати обли-вання, навіть якщо підвищиться темпе-ратура. Інакше можна нашкодити ор-організми. Не будемо шкодити, будемо обливатися! Навіть коли з'явилися червоний висип на стегнах і зуд у всьому тілі, я не відступав. Тримався близько місяця. Незважаючи на всі ці неприємності, фарингіт мій як вет-ром здуло, горло не боліло, і само-чувствие був бадьорий.

Через місяць сталося те, що й мало статися: захворіли колінні суглоби. Спочатку заболе-ли, а потім розпухли ... І тільки то-ли я згадав про своє дитинство на Півночі, і про свій ревматизм, і про суглоби. Обливання довелося припинити. Мрія моя стати «моржем» розвалилася остаточно і беспо-ворітної. А жаль…

Подумавши над усім цим і почитавши відповідну літературу, я ра-зобралися, в чому тут справа. Оказива-ється, - «червоні» і «сині» моржі - це не жарт. У перших після холодового удару судини розширюються, а у других - звужуються. Наследст-ються особливості терморегулятора-ції, так би мовити. Тому «синій» тип погано пристосовується до рез-ким коливань температури. Кста-ти, я звернув увагу і на те, що серед «моржів» немає жодного тоще-го, всі вони - дуже вгодовані кре-пиші. Тому що жирова прошарок-ка - прекрасний термоізолятор, ко-торий допомагає зберегти тепло. У ме-ня ж цієї самої прошарку, як уже говорилося, не було. Коротше кажучи, з «моржів» я себе виключив. І хочу попередити інших: «моржування» - не така проста справа.

Звичайно, мені відомий поклади-вальний досвід «моржування», коли люди багато років обливаються і ку-паюте в крижаній воді і відчувають себе прекрасно. Але є і прямо протилежні приклади, коли після перших же процедур з'являється-ся холодова висип, як у мене, і на-чинается важка застуда. Таке було у трьох моїх друзів, причому в одному випадку алергія виявилася наполегливою, її досі не вдалося ліквідувати найбільш сучасні-ми методами лікування, включаючи игло-укаливаніе і сильнодіючі антигістамінні (протівоаллергі-етичні) препарати. А одна з сто-відсоткових «червоних» моржих, при-ніж далеко не худа, через кілька років регулярних купань і обливання-ний змушена була відмовитися від такого загартовування через гіпертонію-чеських кризів, які стали перио--діческі наздоганяти її після Холодо -вих водних процедур.

Тотальний холодовий термоудар піддає організм сильного стресу. Перш за все, він обрушився-ється на центральну нервову систему, ко-торая регулює всі функції організму. В результаті зриву цієї регуляції мож-ли найрізноманітніші ускладнення - від ги-пертоніческого кризу і неврастенії до серцевого нападу і виразки шлунка.

Загалом, я зрозумів, що я - не "морж» і вирішив підшукувати інші методи зам-ливания. Крім тако-го випробуваного середовищ-ства, як контрастний душ, я зупинив свій вибір на «за-кал-бігу», подарованому нам Алексан-дром Васильовичем Суворовим.

Дуже ефективно і пасивне загартовування - нічний сон в про-хладной кімнаті під легким ковдри-лом. У багатьох містах зараз тим-пература повітря в квартирах не перевищує 18 градусів, а в розпал зими опускається і до 15-12. Це, ес-тественно, викликає багато скарг. Але, бажаючи хоч чимось втішити співгромадян, скажу: це дуже по-лезно для здоров'я! У Німеччині, напри-заходів, спальні взагалі не опалюються, і там дійсно рідко застуджуються, до того ж і на сон не скаржаться.

Можу порекомендує-вать ще один з-вершенно безопас-ний, але досить ефективний метод загартовування - горя-чий водою. Не дивуйтеся, сущест-яття і така система загартовування, прямо протилежна холодного обливання. Вона заснована на тому, що якщо після обливання водою когось Фортні температури не витирати-ся, то при її випаровуванні температура тіла знижується (при випаровуванні з поверхні тіла 1 мл води витр-дметься 0,5 ккал енергії, що і викли-кість охолоджуючий ефект). Обли-вання теплою і навіть гарячою водою теж удосконалює процеси тер-морегуляціі і підвищує стійкість організму до холодовим віз-дій і простудних захворювань. Так що арсенал гартують засобів досить широкий.

Сумна епопея мого освое-ня методу Порфирія Іванова за-кінчилася тим, що від ненависного фарингіту я позбувся, але натомість отримав повноцінний поліартрит. Обидва колінних суглоба розпухли і хворіли. Бігати я не міг зовсім. А мій організм за всі ці роки на-стільки адаптувався до бігових на-Грузьке, що припинення трениро-вок мене дуже гнітило. З'явилася серцева аритмія, температура ве-Черамі підскакувала. Пройшов курс лікування антибіотиками - улучше-ня ніякого. Ось тут я запанікував. Довелося звернутися до Московського інституту ревматології. Там поста-вили діагноз: - ревматоїдний по-ліартріт. Стали робити ін'єкції гормонів в порожнину суглоба. Пройшов ще один місяць очікувань.

Нарешті потрапляю на прийом до Через Вестн спортивному травматолога В.Е.Башкірову.

- Це скоріше не артрит, а артроз, - заспокоїв він мене. - Холодна вода, яку так не люблять суглоби, зробила свою справу. Починайте поти-хонько бігати, привчайте свої суста-ви до нового стану. Але не увле-кайтеся, будьте дуже обережні.

Можна бігати! А мені тільки того й треба було. І ось перша пробіжка в московському парку Горького. Налі-ті свинцевою вагою, чужі ноги. Наступна дистанція далася намно-го легше. А через місяць я вже біг «двадцятку» по Садовому кільцю. І артроз, і аритмія поступово зник-ли. Біг і психологічна реабілі-тація були потрібні мені як повітря.

З тих пір всім своїм знайомим з поліартритом, особливо обмінного характеру, я настійно рекомен-дую потихеньку освоювати не кваплячись-ЛІВИЙ біг. Той, що називають бігом підтюпцем. І раджу вибирати м'які способи загартовування. Я твердо ус-воіл: суглоби не люблять холод, але дуже добре реагують на помірний-ні бігові навантаження, особливо на м'якому грунті - на лісових стежках, алеях парку або на доріжці ста-діона.

Євген Мільнер, кандидат мединських наук