Глава 21 про те, що бог тотожний своєї сущності119

З цих передумов можна зробити висновок, що Бог тотожний сво-їй суті, щойності або природі.

У всякій [речі], яка не тотожна своїй суті, або щойності, повинна бути якась складність. Справді, оскільки своя сутність є у кожної [речі], остільки, якби в ній не було нічого, крім її сутності, її сутність з-складала б все, що є дана річ; так що вона сама була б своєю сутністю. Отже, якщо якась річ не тотожна своїй суті, то в ній повинно бути щось крім її сутності. Значить, в ній повинна бути складність. Недарма сутність в складні речі ми вказуємо немов частина в цілому, наприклад «людяність» в «людину». Але ми показали, що в Бога немає ні-який складності (I, 18). Отже, сутність Бога є сам Бог.

До того ж. Очевидно, що те, що є в речі крім її сущ-ності, або щойності - це те, що не входить в її визначення: бо визначення вказує, що є річ. Під визначення не під-падають тільки акціденціі вещі12 ". Значить, крім її сутності в речі є тільки акціденціі. Але в Бога немає ніяких акціден-ций, як буде показано. Значить, в ньому немає нічого, крім його сутності. Отже, його сутність є він сам.

Далі. Форми, які не беруть участь в якості предикатів самосто-ності існуючих речей, будь то одиничних або загальних, - це форми, які не існують самі по собі одинично як самостійні індивідууми. Справді, ми не говоримо, що Сократ, або людина, або тварина «є білизна», оскільки білизна не існує сама по собі самостійно як одиничне, але ін-дівідуіруется завдяки самостійно існуючому біля-жащему. Точно так само і природні форми самі по собі не су-ществуют самостійно як поодинокі, але індівідуіруются кожна завдяки призначеної для неї матерії: ми не ска-жем, що «даний вогонь» або «вогонь [взагалі]» [тотожний] своєю формою. Так само йде справа і з сутностями або щойності роду чи виду: вони індівідуіруются завдяки призначений-ний [для даної форми] матерії того чи іншого індивіда, хоча вже і щойності роду або виду включає форму і матерію вооб-ще; тому ми не говоримо, що Сократ, або людина «є чоло-вічність». Але божественна сутність сама по собі існує як одинична [річ] і сама в собі індівідуірована: бо вона не існуєте будь-якої матерії, як показано (I, 17). Следова-кові, божественна сутність позначається про Бога так: «Бог є його сутність».

Крім того. Сутність речі або є сама річ, або якимось чином відноситься до речі як її причина: адже річ через свою сутність отримує вид. Але ніщо і жодним чином не може бути причиною Бога: бо він - перша суще, як показано (I, 13). Сле-послідовно, Бог [тотожний] своєю сутністю.

І ще. Те, що не [тотожне] своєю сутністю, відноситься до неї - в якійсь своїй частині - як потенція до акту. Тому сущ-ність і позначається як форма, наприклад, «людяність». Але в Бога немає ніякої потенційності, як показано вище (I, 16). Отже, він повинен бути [тотожний] своєю сутністю.

Для продовження скачування необхідно зібрати картинку: